Підрядні означальні з відносними займенниками у називному і знахідному відмінках (повторення)

Підрядні означальні є одним з видів підрядних речень. Зазвичай вони не можуть стояти окремо і залежать від головного або іншого підрядного речення у складнопідрядному реченні. Підрядні означальні дають конкретнішу характеристику іменника чи займенника в головному реченні. Вони стоять зазвичай одразу після слів, яких стосуються, і відокремлюються комою. Відмінюване дієслово стоїть у кінці підрядного речення. З головним реченням підрядні означальні поєднуються за допомогою відносного займенника, який вказує на означуване слово у головному реченні.

Nico besucht Pepe. Er (= Pepe) wohnt in einem Hotel.

Pepe – це означуване слово. 

Nico besucht Pepe, der in einem Hotel wohnt.

Означуване слово визначає Genus (= граматичний рід) і Numerus (= однина/множина) відносного займенника, який поєднує підрядне означальне з головним реченням. Пепе – чоловік, отже відносний займенник має бути чоловічого роду однини.

Kasus (= відмінок), у якому стоїть відносний займенник, залежить від того, яку граматичну функцію виконує відносний займенник в підрядному означальному. У першому реченні (Nico besucht Pepe) Pepe виступає додатком у знахідному відмінку. У другому реченні (Er wohnt in einem Hotel) займенник er – це підмет в називному відмінку.

Отож відносний займенник має бути чоловічого роду однини і стояти в називному відмінку, його форма у такому випадку – der.

Відносні займенники:

Поглянь на приклад зі знахідним відмінком:

Nico spricht mit Pepe. Er bittet ihn (= Pepe) um Hilfe.

У другому реченні ihn, тобто Pepe – це додаток в знахідному відмінку. Тому форма відносного займенника тут – den.

Nico spricht mit Pepe, den er um Hilfe bittet.