Стислий огляд: Підрядні означальні речення

Підрядні означальні є одним з видів підрядних речень. Зазвичай вони не можуть стояти окремо і залежать від головного або іншого підрядного речення у складнопідрядному реченні. Підрядні означальні дають конкретнішу характеристику іменника чи займенника в головному реченні. Вони стоять зазвичай одразу після слів, яких стосуються, і відокремлюються комою. Відмінюване дієслово стоїть у кінці підрядного речення. З головним реченням підрядні означальні поєднуються за допомогою відносного займенника, який вказує на означуване слово у головному реченні.

Означуване слово визначає Genus (= граматичний рід) і Numerus (= однина/множина) відносного займенника, який поєднує підрядне означальне з головним реченням.

Kasus (= відмінок), у якому стоїть відносний займенник, залежить від того, яку граматичну функцію виконує відносний займенник в підрядному означальному.

Приклад:

Означуване слово належить до чоловічого роду однини (der Investor).

Називний відмінок: відносний займенник виконує роль підмета.

Ich kenne einen Investor. Er (= der Investor) hat Interesse an einem Lieferservice.
Ich kenne einen Investor, der Interesse an einem Lieferservice hat.

Знахідний відмінок: відносний займенник є прямим додатком у знахідному відмінку або стоїть після прийменника, який вживається зі знахідним відмінком. 

Ich kenne einen Investor. Ich kann ihn (= den Investor) mal anrufen und fragen.
Ich kenne einen Investor, den ich mal anrufen und fragen kann.

Давальний відмінок: відносний займенник є непрямим додатком у давальному відмінку або стоїть після прийменника, який вживається з давальним відмінком.

Ich kenne einen Investor. Ich habe früher schon mit ihm (= dem Investor) zusammengearbeitet.
Ich kenne einen Investor, mit dem ich früher schon zusammengearbeitet habe.

У таблиці наведені форми відносних займенників der, die i das: