Державне медичне страхування – gesetzliche Krankenversicherung – належить у Німеччині до загального соціального страхування, яке регулюється законом і є обов'язковим для більшості найманих працівників. Ставши членом однієї з Krankenkassen, ти щомісячно сплачуєш страхові внески на випадок хвороби або потреби у догляді. Половину внеску сплачує твій роботодавець. Ти отримуєш страхову картку, і страхова каса оплачує медичні послуги, які тобі надаються. Проте за особливі послуги тобі доведеться доплатити, передусім під час відвідання стоматолога.  

Окрім державного страхування, існують ще й приватні медичні страхування. Таке страхування доступне для найманих працівників з місячним доходом від 4.800 євро, а також державним службовцям, приватним підприємцям і студентам. Розмір внесків залежить від обраного тарифу і є більшим, аніж у державних касах. Проте це пов'язано з кращим обслуговуванням приватно застрахованих осіб. 

Особи, які подали клопотання про надання притулку в Німеччині, спершу проходять так зване первинне обстеження на інфекційні хвороби. У разі гострих захворювань і болю їх одразу лікують. Утім, лише після того, як мине 15 місяців, біженці можуть претендувати на таке саме медичне обслуговування, як і державно застраховані жителі Німеччини. Тоді їм видають електронну страхову картку. За послуги страхової каси їм доводиться сплачувати 1-2% від соціальної грошової допомоги, яку вони одержують.